Острiв Джарилгач знаходиться за 8 км вiд Скадовська, його площа 5605 га, а довжина 42 км. Загалом острів складається з двох різних по характеру частин. Схiдна частина широка, довжиною 23,2 км i шириною до 4,6 км. На цій частині близько 200 солоних водойм i невелика кількість прісних, загальною площею 949 га. Захiдна частина починається бiля селища Лазурне, довжиною 18,5 км i шириною вiд 30 до 430 м, на неї припадає лише 6% загальної площі острова. Джарилгач по сутi є великою косою, та через перiодично виникаючу промоїну в його захiднiй, вузькiй, частинi отримав назву острова. На острові розмiщенi коси Левкiна, Дурiлова, Мiлка, Глибока, Ведмежа та Синя. Острів відділений вiд материка Джарилгацькою затокою.

Джарилгацька затока має значне розширення, її довжина – 41 км, максимальна ширина – 10 км (бiля села Красне), мiнiмальна ширина – 1 км (бiля селища Лазурне), середня ширина – 7,6 км, площа затоки – 230 квадратних кiлометрiв (29 760 га). Вiдношення довжини до ширини складає 5,4, максимальна глибина затоки трохи перевищує 8 м, середня глибина – 3,5 м, бiльше 30% площi затоки (9 380 га) припадає на мiлководдя глибиною до 1 м. Поверхнева морська вода має солонiсть 10-18,5 г/л, придонна вода на глибинах 1-30 м має солоність 19,5 г/л. Приливи i вiдливи на Чорному морi практично вiдсутнi, їх максимальна амплiтуда не перевищує 8 см.

Схiдна межа Джарилгацької затоки проведена умовно вiд схiдного кiнця Джарилгача до мису Каржинський. Каржинськi острови входять в Джарилгацький природний комплекс. Розташовані дані острови за 9,5 км на схiд вiд Скадовська, у прибережнiй смузi затоки. Складаються з двох островiв площею 3 га, острови роздiленi протокою з в‘язким дном, захiдний острiв вiдокремлений протокою 250-300 м вiд кiлометрової коси, що йде вiд материкового берега на схiд. Обидва острови низькi, з мiлководними бухточками i солоними озерцями з солеросом по березi, покритi густими заростями комишу, на схiдному островi є невеликі зарослi лободи татарської, полину i пирiю подовженого, а на піщаному березi є катран понтiйський. На островах гніздяться веслоногi, лелеки, гусячі, воронi, чайки та великий баклан  Неподалiк Каржинської затоки, бiля села Озерне, розташоване озеро Каржинське, площею 0,92 кв. км.

До складу Джарилгацького природного комплекса входять також Каланчацькі острови (місцева назва Пташині острови або Чумаки). Острови розташовані в 22 км на схід від Скадовська, складаються з 4 островів, 3 з яких існують у вигляді пісчаних наносів, котрі періодично підвищуються над водою і позбавлені рослинності. Загальна площа островів 15 га. Основний Каланчацький острів витягнутий з заходу на схід, серповидної форми, площею більше 10 га. Південний берег острова має добре виражений пісчано-черепашний пляж, північний берег низький заболочений. З великою кількістю малих озер. Велика частина острова з північної сторони вкрита очеретом (Phragmites australis). На островах відмічено 22 види птахів, серед них найбільша популяція чорноголової чайки – 16000 пар.

На клiмат острова Джарилгача впливає близькiсть моря, рiвнинний рельєф острова i висока швидкiсть вiтрiв. Весна коротка (1-1,5 мiсяця), характеризується швидким настанням температури зовнiшнього середовища, останнi веснянi заморозки зазвичай бувають у другiй половинi квiтня. Лiто спекотливе, засушливе, триває майже 5 мiсяцiв. Осінь продовжується 3-3,5 місяці та характеризується збiльшенням хмарностi i кiлькостi днiв з опадами. Найбiльш раннi осiннi заморозки бувають у першiй декадi жовтня. Зима коротка (2-2,5 мiсяця), м‘яка, з частими значними вiдлигами. Снiговий покрив встановлюється у другiй половинi сiчня i сходить у другiй декадi лютого. Непорушний лiд встановлюється лише в найхолоднiшi зими. Плаваючий лід з‘являється щорiчно i тримається 5-30 днiв. Найбiльший льодовий панцир спостерiгався взимку 1953/54  рр., коли Джарилгацька затока замерзла повнiстю. Середньорiчна температура за чотири останнi десятилiття склала +10,24^о С, мiнiмальна температура спостерiгалася 28.01.1954 р. i була -27^о С, максимальна температура +50^о С зафіксована 2.08.1986  р. Острiв відзначається найбільшою тривалістю сонячного сяйва та максимальною у межах України сумарною сонячною радiацiєю. Максимальна кiлькiсть опадiв на добу 87,6 мм 12.08.1964 р. Сильнi шторми є рiдкiстю, максимальна швидкiсть вiтру 40 м/с сягала 19.07.1973  р. Шторми зi швидкiстю вiтру бiльше 20 м/с вiдбуваються переважно з жовтня по травень. 

На островi мiстяться лучно-болотнi i болотнi ґрунти, дерново-пiщанi та супiщанi ґрунти, що мають пiщаний або глинисто-пiщаний склад та безкарбонатнiсть. Цi ґрунти дуже легко розвiюються вiтрами, вони малорозвиненi, мають незначний гумусовий шар бурого забарвлення, гумусу мiстять лише 0,1-0,5%. Розвиненi дерново-пiщанi з бiльшим гумусовим шаром мiстять 0,5-0,8% гумусу. Близько 10% територiї острова представлена слабогумiфiкованими i негумiфiкованими пiсками, 3% черепашково-пiщаними вiдкладеннями. Дослідження 2003 р. показали, що на острові Джарилгач (озеро Синє) зустрічаються поклади пелоїдів, загальні запаси грязі на острові сягають 49 м².

Рiвень ґрунтових вод на островi 0,2-1,1 м, поряд з сильно-мiнералiзованими ґрунтами є незначна кiлькiсть прiсної верховодки на глибинi 0,4-0,5 м. Розміри природних прісних водоймищ до 150 м в довжину і 15 м в ширину, штучні прісні водойми 20 на 45 м. На острові знаходяться три артезіанські скважини: одна біля Джарилгацького маяку, дві на кордоні. Для тварин також робляться водопійні копанки.