У 20-тi роки ХХ ст. на островi було поселення з трьох жилих будiвель, де жили кiлька сiмей, котрi утримували овець вiд радгоспу "Червона зiрка”. В 20-х роках вузька коса Джарилгача в декiлькох місцях була перемитою, i півострів став островом.

Джарилгацький маяк працював понад 80 рокiв, у будинках бiля нього в 20-х роках ХХ  ст. було розквартировано прикордонний загiн, пiзнiше жив персонал по обслуговуванню маяка, існувала метеостанція. В 1924 р. начальником джарилгацького маяку був Соколов, разом з ним працювали Рєзанов, Шаповалов, Сєлищев. Саме вони в ніч з 24 на 25 червня 1924 р., коли був шторм 8 балів, в 3 кілометрах від маяка врятували парусне судно "Рєзвий”.

У 1923 р. острiв було включено до складу заповiдника "Асканiя Нова”. Згiдно з коротким описом Джарилгача, зробленим М. Шалерманем у 1927 р., на островi "можна видiлити 4 смуги: пiвнiчний берег з намивами Zostera (шириною вiд 3 м до 1,5 км) пiску i черепашки; солонi озера i солончаки з типовою рослиннiстю; степ, що займає середню частину острова; пiвденний берег з пiщаним пляжем i кучугурами”. В 1927 р. було створено Приморський заповiдник площею бiля 32 тис. га, куди увiйшли острови, коси та узбережжя Чорного i Азовського морiв. У Приморський заповiдник була включена захiдна частина Джарилгацької затоки, весь острiв Джарилгач зi смугою акваторiї навколо нього шириною 1 км. У 1933 р. з Приморського заповiдника було видiлено самостiйний Чорноморський заповiдник, куди продовжував входити острiв Джарилгач. Основною метою створення заповiдника була охорона птахiв пiд час мiграцiї, зимування та гнiздування. В 1933 – 1934 рр. рослині ресурси острова досліджував С.О. Ілічевський.

З 1931 р. i до початку вiйни начальником Джарилгацького маяка був Василь Володимирович Чернов. Вiн же виконував цi обов‘язки i пiсля вiйни до 1952 р. В описі маяків і буїв Чорного моря за 1934 р. вказується, що на острові на той час було два маяка. Координати Софіївського маяка вказуються в 46^о 04’ п. ш. та 32^о 31’ с. д., являв він собою залізну ажурну основу червоного кольору з квадратною вершиною. Висота маяка над рівнем моря була 17.4 м, а дальність світла у ясну погоду 10 миль. Нині на цьому місті світловий знак "Софієвський”. Крім того вказувався також Буй Джарилгацький в 46 ^о 03’ п. ш. та 33 ^о 05’ с. д., висота буя 2.1 м, а дальність світла у ясну погоду 2 милі.

В 1937 р. велику частину острова виключили зi складу заповiдника i передали колгоспам Скадовського району пiд випас худоби, заповiдною продовжувала залишатися лише частина площею 982 га.

У вересні 1941 р., коли Скадовськ був зайнятий німецькими військами, командування Чорноморського флоту залишило на острові Джарилгач "Службу спостереження та зв`язку головної бази Чорноморського флоту” з 17 моряків на чолi з старшиною 2 статті Іваном Кочетковим. Їх метою було спостереження за переміщенням німецьких кораблів i літаків. 18 вересня 1941 р. в районі острова Джарилгач, загинув червонофлотець Асман Мустафа Чаус (1921 р.н.), а 26 вересня червонофлотець Петро Леонтійович Григорівський (1907 р.н.). В вересні, під час вилазки на материк, загинули командир відділення сигнальників, старшина 1 статті Тимофій Григорович Клименко (1914 р.н.) та червонофлотець Василь Якович Кожемякін (1921 р.н.).

Наприкінці вересня загін поповнився диверсійною групою з 13 чоловік на чолi з комісаром Віктором Виноградовим. 1 жовтня 1941 р. під час повернення з Новоолексіївки, на острові загинули командир відділення Іван Васильович Кочетков (1919 р.н.) та старший політрук Віктор Єлисейович Виноградов (1904 р.н.). Також загинули командир відділення електриків, старшина 2 статті Сергій Дмитрович Бондін (1917 р.н.), червонофлотці Іван Васильович Мороз (1919 р.н.), Микола Лук`янович Колєсніков (1914 р.н.), Микола Семенович Бойцов (1921 р.н.), Микола Семенович Попцов (1922 р.н.).

10 жовтня 1941р. німці намагалися висадити на острів десант, тоді в бою загинули командир посту сигнальників, старшина 1 статті Григорій Михайлович Нікітас (1908 р.н.) та червонофлотці Лука Мефодійович Балоленко (1910 р.н.), Віктор Гнатович Неводничий (1919 р.н.) та Якович Бернгиштейн (1916 р.н.).  Десант ворога був відбитий.

 17 жовтня 1941 р. на острів висадився десант у кілька сотень німецьких автоматників. У захисників острова були лише 3 кулемети, гвинтівки та гранати. Цього разу німцям вдалося ліквідувати "Службу спостереження та зв`язку”. В той день загинули червонофлотці Афанасій Іванович Романенко (1913 р.н.), Григорій Васильович Рубцов (1917 р.н.), Семен Михайлович Мотлашевський (1921 р.н.), Микола Дем`янович Вакулін (1912 р.н.), Павло Арсентійович Григор`єв (1921 р.н.), Семен Петрович Звягін (1912 р.н.), Василь Григорович Карнаухов (1909 р.н.), Генріх Петрович Клемят (1920 р.н.), Мефодій Антонович Грищенко (1902 р.н.), Дмитро Дмитрович Антошкін (1912 р.н.), Георгій Варфоломійович Ломідзе (1921 р.н.), Василь Григорович Шадорін (1910 р.н.), та пропав без вісті Петро Миронович Гладирьов (1913 р.н.). Смертю хоробрих поліг і останній командир старшина 2 статті Олександр Вікторович Лютий (1912 р.н.). У пам‘ять про їхній подвиг, у 1967 р., бiля пристані на косі Глибока споруджено пам‘ятник.

У період з 1943 р. i до закiнчення вiйни на островi Джарилгач розташовувався пост спостереження, сповіщення i зв‘язку, на якому несли вахту три моряки. В 1944 р. над островом був збитий німецький літак "Хейнкель–126”. Він сів на фюзеляж на косі, на світанку п’ять німецьких льотчиків готувалися до відплиття на надувному човні, всі вони після нетривалої перестрілки здалися.   

У 1951 р. частина острова (982 га) втратила свiй заповiдний статус, а 1953 р. зi складу Чорноморського заповiдника була виключена акваторiя Джарилгацької затоки. Випас худоби привiв до того, що вже наприкiнцi 50-х рокiв острiв був перетворений у пустелю i, по сутi, втратив господарське значення.

В 1960 р. рiшенням Ради мiнiстрiв УРСР було створено Скадовське лiсництво площею 7782 га, мета якого – створення навколо курорту Скадовська зеленої зони. Острiв був роздiлений мiж Скадовським лiсництвом i Новоолексiївським лiсництвом захiднiше пристанi на косi Глибока. Бiля коси Мiлка в 60-х роках ще добували пiсок вiдкритим екскаваторним методом, а в бухтi коси Глибока утворена пристань та почав дiяти пляж, котрий iснує й нинi. Там знаходиться водонапірна башта висотою 9,7 м та декiлька споруд.

У 1952-1957 рр. керував маяком Никифор Архипович Смирний, а після нього до 1963 р. – Анатолiй Васильович Климак. В 60-х роках ХХ  ст. сильний шторм зруйнував один з будинків біля маяку. Нинi  залишки будiвлi ще стоять, i морськi хвилi б‘ються об них. У 1963-1966 рр. головним маячником був Трохим Юхимович Литовка, потiм протягом року – Володимир Данилович Лихогуб. Два роки керував маяком В‘ячеслав Олексiйович Ямшиницький, а з 1969 р. справами маяка переймався Михайло Михайлович Пензов. У 1997 р. бiля старого маяка подалi вiд моря було споруджено новий. Старий маяк поки вiдкритий i є чудовим оглядовим майданчиком, з якого видно материкове узбережжя Херсонщини i навiть Криму.

Постановою Ради Міністрів УРСР №550 від 02.10.74 р. було створено Джарилгацький ботанiчний заказник республiканського значення для охорони золотобородника цикадового (Chrysopogon gryllus) - рiдкiсного виду рослин, здатного закрiпляти сипучi пiски. Площа заказника – 300 га, що складає 5,35% вiд загальної площi острова i займає 52, 53 та пiвнiчну частину кварталiв 62 63 Скадовського лiсництва.

У відповідності з постановою Ради Міністрів УРСР від 10 грудня 1977 року № 606 острів Джарилгач визначено як резервна територія для організації тривалого відпочинку та туризму.

В 70-х роках ХХ ст. острiв мав двi промоїни на 200 м i 30 м, тобто мiж островом i селищем Лазурне iснувала коса-островок. Та на початку 2000 р. затягло єдину на той час протоку, i острiв знову став пiвостровом. Така ситуацiя унеможливила збiльшення рибних запасiв у Джарилгацькiй затоцi i заважала природному очищенню затоки. Тому в 2002 р. Скадовський риболовецький кооператив "Приморський” вiдновив промоїну бiля селища Лазурного на 100 м, Джарилгач знову став островом.

Оскiльки острiв за 25-50 метрів вiд берега оточений мiлиною менше 2 м, там розмiщуються кiлька свiтлових знакiв i буїв. Свiтловий знак Софiївський (46^о04”N, 32^о32”E) встановлено на пiдвищеному пiвнiчному березi бiля селища Лазурне поблизу початку Джарилгацької коси. Пiвденно-схiдна частина мiлини огороджена пiвденним буєм, розташованим за 5 кабельтових на пiвдень вiд мису Джарилгацький бiля схiдного кiнця острова. Пiвнiчно-схiдна мiлина огороджена схiдним буєм, що розмiщується на вiдстанi однiєї милi на пiвнiчний схiд вiд мису Джарилгацький. Мiлина з пiвночi огороджена свiтловими i звичайними буями, що розмiщуються у 6 кабельтових на пiвдень вiд рекомендованого шляху, що веде до пiдхiдного каналу порту Скадовськ. Світловий знак Червоний встановлено в захiднiй частинi острова проти села Красне.

В 90-х роках ХХ ст. в бухті Глибока підприємливим скадовчанином  облаштовано пляж. На пляжі розміщується кафе, дерев‘яні лежаки, грибки, встановлено роздягальні, є питна вода. Щосезону з початку червня до кінця серпня відпочиваючих доставляють на острів два комфортабельних теплоходи. З бухти Глибока здійснивши піший перехід можна вийти на невлаштований дикий пляж, що знаходиться на узбережжі "відкритого моря” Каркінітської затоки. Рекреаційна структура морського узбережжя представлена 12,9 км придатних для пляжів, у тому числі - 5,5 км шириною більш як 25 м та 7,4 км шириною від 10 до 25м.